MENU


Давні часи

На місці сучасного населеного пункту було місто Рокитня, перша письмова згадка про яке датується 1148 р.

На початку XIII ст. після монголо-татарської навали від нього залишилися самі погреби, тому мешканці, що відбудували місто, стали називати його Погребищем.

На початку XVI ст. землі Погребища уздовж річки Рось опинилися в руках князів Збаразьких. У 1580-х рр. споруджується замок, про існування якого нагадує назва гори – Замкова.

Після Люблінської унії 1569 р. Погребище перейшло до Речі Посполитої. Воно стало користуватися Магдебурзьким правом. У 1629 р. Погребище налічувало понад 6 тис. жителів, у той час як у Вінниці – 9 тис.

Козаччина

У 1591-1593 рр. населення міста брала участь у козацькому повстанні на чолі з К. Косинським. У 1595 р. селянсько-козацькі загони під проводом Г. Лободи захопили фортецю.

Місцеві мешканці взяли участь у визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького. У 1653 р. Погребище було вщент зруйновано князем Яремою Вишневецьким, що відступав із-за Дніпра під натиском Б. Хмельницького.

Дорогою князя Вишневецького, що приборкував бунти, «зникають слобідки, села, хутори і містечка і замість них стирчать закривавлені палі та шибениці». Князь взяв приступом Погребище і винищив поголовно все населення: 700 полонених повісили, 300 посадили на палі, причому князь дав жовнірам наказ: «стратити їх так, щоб вони відчували, що вмирають»; на шляху через ліси, «він прикрашав сосни, вішаючи на них полонених». Поляки «палили села і рубали голови»; полонених піддавали тортурам і катували вогнем

В 1736 і 1768 рр. у Погребищі перебували загони повсталих гайдамаків.

Новий час

З XVIII ст. Погребище перетворилось на осередок торгівлі та ремесел.

У XVIII-ХІХ ст. містечко було родинним гніздом Ржевуських, в якому народилася Евеліна Ганська, друга дружина відомого французького письменника Оноре де Бальзака.

Наприкінці ХІХ ст. на землях графа Адама Ржевуського збудовано залізницю і станцію, яку названо на його честь – «Ржевуська».

На початку ХХ ст. містечко нараховувало 943 дворів, 5807 мешканців, дві церкви (мурована Успенська і дерев'яна Михайлівська), дві церковнопарафіяльні школи, шість круподерень, завод шипучих вод, два водяних млини, 10 мануфактур, 30 бакалійних і м’ясних лавок. Граф Микола Павлович Ігнатьєв розпочав будівництво цукрового заводу.

Новітня доба

В 1921 році було відкрито агрошколу. В 1923 р. – організовано перше колективне господарство ім. Т. Шевченка. З 1927 р. у місті працює маслозавод, який на сучасному етапі виробляє масло, твердий сир, морозиво та іншу продукцію. У 1929 р. на території Погребищенськоі сільради проживало 2299 осіб.

Німецько–фашистські війська окупували місто 21 липня 1941 р. У часи окупації у Погребищі діяла підпільна група опору, яку очолював вісімнадцятирічний М. Д. Копецький. 30 грудня 1943 р. місто звільнила 65 мотобригада 1-ї танкової армії генерала М. Ю. Катукова. В пам’ять про цю подію в місті встановлено танк часів війни ІС.

Понад 6 тисяч воїнів-погребищан залишились на полях битв. Семеро уродженців району удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Це А. Бурлачук, В. Кравченко, А. Москальчук, А. Пономарчук, М. Сьомак, І. Слободянюк, В. Терлецький. У братській могилі, що знаходиться в центрі міста, поховано 653 воїнів.

Майже із 100 воїнів, що проходили службу в різних гарячих точках світу, з афганської війни живими додому не повернулось шість погребищан: І. Кумчак, В. Іващук, О. Харченко, Є. Мельник, О. Шевчук, В. Іщук. У міському парку встановлено обеліск пам’яті, іх іменами названі солдатські поля.

У 1966 р. відкрилося медичне училище (з 2006 р. - медичний коледж). Також цього року відкрито і музичну школу, яку в 2000 р. переведено в капітально відремонтоване приміщення. У 1985 р. відкрило двері професійно - технічне училище (нині – вище професійне училище-42). Тут щороку навчається біля 600 майбутніх спеціалістів сільського господарства.

Сучасність

За останні 20 років проведено газифікацію м. Погребище, з'явилися багатоповерхові будинки.

Населення
У 1629 р. проживало — 6000 жителів
За переписом 1897 р. — 6284 жителів (ч. 3057, ж. 3227)
За переписом 1989 р. — 11 705 мешканців
За переписом 2001 р. — 10 754 мешканців
За розрахунками 2005 р. — 10 418 мешканців
На 2010 р. проживає — 10112 жителів

Герб Погребища







Хостинг від uCoz