MENU
Головна » 2012 » Листопад » 26 » "Наказали двох самогонщиць — одній сіно спалили, іншій вікна побили"
18:14
"Наказали двох самогонщиць — одній сіно спалили, іншій вікна побили"
Бухни за 22 км від райцентру. Автобус сюди їздить лише по четвергах, хоча на автовокзалі написано, що тричі на тиждень. Тут живуть 450 людей. Є ферма, школа і чотири продуктові магазини.
— Офіційно у селі три родини зловживають алкоголем. Такі цирки встраюють, що страшне. Якось літом дощ періщить, а жінка і чоловік, яким вже під 50 років, голі. Лізуть по болоті одне на одного, і починається любов. У кожного своя сім'я. Аби того не бачили їхні діти, сусіди коханців накрили брезентом і порозвозили підводою в різні боки, — згадує Шамро. — А неофіційно багато таких родин, де п'є чоловік чи дружина.
Над самогонниками в селі вчинили самосуд, щоб не споювали чоловіків.
— Дві баби гнали самогонку, то їдній вікна повибивали, а іншій сіно біля хати спалили. Після того прекратили продавали горілку, — розказує. — 15 років тому в спирті можна було втопитися. Його привозили з Овечацького заводу Калинівського району каністрами. Усі чекали за лісом. Прямо на розвилці пили в автобусі. Раз так врізали, що один парєнь помер.
Проходимо повз спущений став, навколо спиляні дерева.
— Попросив кількох п'яниць, вони й порізали, — каже Шамро. — У сільради нема грошей, щоб наймати робочих, а тут свої ходять із пляшкою. Пригрозив, як не зроблять — поведу в міліцію.
На місцевій фермі повсюди розставлені відеокамери. Біля пилорами двоє чоловіків ріжуть дошки. Поряд валяються безліч порожніх пляшок.
— Сюди всі сходяться і скидають бутилки в оту яму. Думають, тут мусорка, — виправдовуються робітники.
— Наш хазяїн строго нащот водки. Він за здоров'я. Йому треба нормальних работніків, — говорить 60-річний Володимир Статкевич.
Його товариш 49-річний Дмитро Загороднюк витирає шапкою обличчя від тирси та поту.
— Бухав, бухаю і буду бухати. Якщо захочу випити, а горілки не буде, її з-під землі достану. Як нема в магазині, то шукаю самогон по селу. Всі точки знаю, — сміється. — Слава Богу, робота є. Не всі спиваються.
Заходжу на подвір'я до 69-річного Василя Грабійчука. Він годує качок та курей.
— Онук Сашко приїжджає в гості й просить дати фонарика піти в школу. Молодьожі нема куди дітися. У школі клуб устроїли, там діти збираються. На ранок іду в сільмаг, а вокруг школи всьо встеляно пляшками з-під горілки, пива та вина, — розповідає.
На його обійстя приходить сусід 68-річний Василь Бойко. Закурює цигарку і вмощується на лаві біля кота Маркіза.
— У нас у селі є алкоголіки, яким по 30 років. Нежонаті, кому вони такі треба.
— В одному з продуктових нелегально продавали казьонку. Хтось написав скаргу, сільмаг добре потрусили і заборонили продавати водку. З тими магазінами біда, вони на хрестик горілку пишуть. Тільки получать мужики зарплату — зразу несуть віддавати хрестики, а додому нічо не приносять, — додає місцева 35-річна Тамара Сорокопуд.


2436
гривень коштує перебування в обласному наркологічному диспансері протягом 28 днів, якщо пацієнт має ускладнену форму захворювання. У вартість також входять медичні препарати. Якщо хворий не у тяжкому стані, йому доба обійдеться у 87 грн. Наркологи виведуть токсини з організму протягом п'яти днів.


Тетяна САРАХАН[

Категорія: Новини міста | Переглядів: 324 | Додав: ANgel | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 1
avatar
1
Якби ж по всіх селах так проїхались!
avatar

Хостинг від uCoz